п-кутпною пірамідою називається многогранник, одна грань якого — довільний п-кутник, а всі інші п граней — трикутники, що мають спільну вершину.

Спільну вершину трикутних граней називають вершиною пі­раміди, протилежну їй грань — основою, а всі інші грані — біч­ними гранями піраміди. Відрізки, що сполучають вершину піра­міди з вершинами основи, називають бічними ребрами. Перпендикуляр, опущений із вершини піраміди на площину її основи, називають висотою піраміди.
У чотирикутній піраміді SABCD  точ­ка S — її вершина, ABCD — основа; SA, SB, SC, SD — бічні ребра; АВ, ВС, CD, AD — ребра основи; SO — висота піраміди.

Трикутну піраміду називають також тетраедром. Суму площ усіх бічних граней піраміди називають площею бічної поверхні пі­раміди. 

Піраміда називається правильною, якщо її основою є правиль­ний многокутник, а основа висоти збігається з центром цього много­кутника.
Усі бічні ребра правильної піраміди рівні, усі бічні гра­ні — рівні рівнобедрені трикутники. Висота бічної грані пра­вильної піраміди, проведена з її вершини, називається апофемою.  SF — апофема.

Площа поверхні та об’єм піраміди

Площа бічної поверхні правильної піраміди дорівнює добутку півпериметра її основи на апофему: S_б = pm, де p — півпериметр, m — апофема.

Площа повної поверхні піраміди дорівнює сумі площ бічної бічної поверхні та основи: S_п = S_б + S_осн.

Об’єм піраміди дорівнює третині добутку площі її основи на висоту: V = S_осн ∙ H.